Як прочитати аудіограму: коротка інструкція

Аудіограма виглядає складніше, ніж є насправді. Це графік, на якому відображено найтихіший звук, який ви почули на кожній частоті. Розібратися в ньому можна за кілька хвилин.

Дві осі

Горизонтальна вісь — частота, у герцах (Гц), від 125 до 8000. Зліва низькі звуки, справа високі. Для мови найважливіший діапазон приблизно від 500 до 4000 Гц.

Вертикальна вісь — рівень гучності, у децибелах (дБ). Головна незвичність: шкала перевернута. Нуль угорі, більші значення внизу. Тому що нижче лінія на графіку, то гірший слух.

Позначки

Праве вухо зазвичай позначають кружечками, часто червоним. Ліве — хрестиками, часто синім. Крім повітряної провідності (звук через навушники) перевіряють кісткову — вібратором за вухом. Порівняння цих двох ліній показує, на якому рівні виникла проблема:

• Обидві лінії знижені однаково — імовірні зміни у внутрішньому вусі (сенсоневральний тип).
• Кісткова в нормі, повітряна нижча — перешкода на шляху звуку: сірка, рідина у середньому вусі, стан кісточок (кондуктивний тип).
• Знижені обидві, але з розривом — змішаний варіант.

Ступені зниження

Найчастіша форма графіка

У людей після 50 років лінія часто йде майже горизонтально зліва й помітно опускається справа, після 2000 Гц. Це та сама вікова картина: низькі частоти збережені, високі просіли.

Практично це виглядає так: гучність мови достатня, але приголосні розмиваються. Людина каже «чую, але не розбираю» — і графік це прямо підтверджує.

Що аудіограма не показує

Вона фіксує пороги — найтихіший звук, який ви чуєте. Але не показує, наскільки добре ви розбираєте мову у шумі. Це окремий тест, і його варто попросити, якщо основна скарга саме така: «у тиші все добре, у компанії — ні».

І головне: аудіограма — це відправна точка, а не вирок. Вона потрібна, щоб було з чим порівнювати через рік чи два. Якщо ви ще жодного разу не робили її, є сенс отримати першу — далі буде видно динаміку.